Хочу сказати тобі, що я скучила......За тим повітрям, котре саме по собі діє як афродизіяк на втомлений мозок і сховані далеко в нетрях свого власного Я, емоції. Я скучила за тою собою котра лишилась там за кордоном, де лишилось моє напівдитяче житя....Тут я доросла тьотка:))) Там я відчуваю себе дитиною. І пофіг, що ти наділяєш душу якоюсь дитячою невпевненістю і невмінням приховати власні відчуття...котрі балансують над прірвою де закінчується здоровий глузд....Я скучила за цим моїм ще одним лібідо.
Часом, будуючи щось нове у своїй власній казці (прозі, пофіг) життя....Пишучи новий розділ, пофіг під якою назвою, ми живем певні того, що так триватиме завше....Але життя міняє свої директиви....а ми змінюємо власні пріорітети і звички. Адже - ніщо під місяцем не вічне....
Так само, як і ми самі...А людина, то певне найбільш хамелеонисте створіння зі всіх раніше бачених.......Добре, що природа нас наділила вмінням пристосовуватись. До всього........Абсолютно до всього. Навіть часами, до абсолютно небажаного.
Випадковостей у житті немає...Так каже народна мудрість, або забобони.
Певне то правда....Просто правда в тому, що навіть якщо ти і хочеш оминути ту випадковість, бо інтуіція, або трєтій глаз(а він знаходиьтся там, чим ми сидим) підказує нам "Ні! Бовдуре, не звертай сюди, бо завтра будеш потилицю або ще гірше **** чухати від ефектів чи то пак дефектів вільного вибору у житті"......Але де там, адже не впадково все ж таки життя поклало(наклало) нам на нашому шляху ще одні граблі, о котрі обов*язково треба довбанутись зі всієї сили свого дурнуватого оптимізму.
Правда амплітуда і кількість разів наступання на цей дівайс залежить виключно від мазохізму абладатєля ног і моска, котрий буде по тих граблях скакати, як дурнувата дитина на батуті.
Зазвичай то робиться не один і не два рази. Пофіг, що граблі ті самі.....але ж може в цей раз життя приготувало приємне відхилення від звичного сценарію........Так думаєм наївні МИ:)))
Сценарій зазвичай один - випадковості, себто їх невипадкова випадковість вчить нас дорослішати і мудрішати, робить нас більш цинічними і т.д. Кожному своє......
Я - не виняток з правил...на жаль... Тому я, вся така горда і з побитим лобом (ясно, що то був евфемізм, гіпербола і інші літ. примочки :)),так от я їду додому....На цілих 12 днів....Щоб віднайти душевну рівновагу, або ж втратити її абсолютно і безперечно:)))
Але глузд ліпше втрачати на Батьківщині, ніж там, де в тебе навіть постійної прописки немає:))))

1. Хочу домой...
2. Хочу домой...
3. Хочу домой.

Казок не існує....Як не існує більше банальної правди і щирості.....Життя, як маскарад.....І кожен старається когось "виграти" у цьому fuckin' life...Не виграєш ти, виграють тебе....Кругообіг лайна в природі......ось, як це зветься...
Vanity Fair......
I am tired................

Сьогодні вирішила поміняти лампочку на світильнику, котрий висить на ліжком. В ітогє, Долинська бля фіг відкрутила плафіон, зате зняла бля весь дівайс зі стіни і потім, з матюками, пів години питалась вєрнуть всьо как била.......Вєрнула - на щастя........Бо якби мені то не вдалося я би весь день стояла з тим світильником в руках на ліжку, думала уже пєрєрєзать провода)))))

Чесно кажучи, я не знаю в чому причина сєва фіаско, в тупих технологіях, чи в тому, що я просто ніц не можу зробити як люди))))

Вирішила купити собі настольну лампу....або попросити сусіда відкрутити те дебільство....

Голова заболела мыслями -
больно двигать стало суставами.
Всю беспечность укрыло смыслами,
Вера смотрит глазами усталыми.

А Любовь... заболела прозаикой,
рифмы чувств потеряв безвременно.
Oказалась Правда мозаикой.
Чувства строго и скудно размеренны.

Голова заболела смыслами,
а душа - испугалась времени.
Преснопения о вечной любви - бессмысленны.
Пресность - хуже всякого бремени.

Нет, закрой, закрой глаза свои яркие...
я боюсь утонуть в их омуте..
Я боюсь, что сомнения жалкие,
обуздают меня в своем хомуте...


(10.11.2009)

How  can we believe anybody, if we so often, don't believe even ourselves...
What a **ck?

Все почалося з того. що я певне трудоголік. Типу так генетично склалося...
І так, як я праткично завше мєтаюсь по життю в пошуках нової робочої параної, одного дня мені до голови пришла геніальна ідея пошукати ще однієї праці в мовній школі на вихідні.

Я одразу ж всілася за комп і порозсилала своє резюме мало не у Зімбабве.
Ну і карочі, одного вечора, а то було в вівторок...до мене передзвонив один чувак з проханням пирїхати на співбесіду. Пофіг звісно, що він попонував не зовсім вихідні, а роботу на понеділок і середу до пізнього вечора, ще й в іншому місті.....але, я поїхала...Ібо ж інтєрєсна))Тим паче, чувак виявився італійцем і я не хотіла втрачати можливість блєснуть сваім інглішом, котрий в школі особливо не натренуєш))))
Долинська одєлась в спідницю, зробила на макітрі шухєр і сіла в потяг...
Їду карочі вся така красіва і модна...вилажу з потягу...і чомусь, ЯК ЗАВЖДИ, мені стрельнуло в голову не перейти, як всі нормальні люди по підземному переходу і вийти в місто, а поперти за чуваком, який вийшов зі мною з потягу через рельси....
Типу всьо було кльово, там були такі дощечки для тих, кому впадло сунутись, як всі люди по переходу...але я нє учла одного - себто кількох факторів: 1. я була в спідниці, досить вузькій в колінах...себто ноги особливо не порозкидаєш на ширіну плєчєй)))2. Чувак був значно вищий від мене і був в штанях, 3. Місточок місточком, але для того, щоб видертись на тротуар з тих грьобаних рельсів, треба було нефігово задерти ноги....
Я, вся в мєчтах і любві к сєбє, побачила, що чуваку то вдалося досить легко....відповідно я подумала: "А чим я гірше??"
Ну і Долинська поставила одну граблю на тротуарчік і в етот мамєнт почула, що моя спідничка іздайот якісь дивні звуки ззаду....потім посипалися гудзики, на котрі ззаду застібався розріз....і в ітогє бля, я мало не гепнулась лєтсом на бруківку+спідницю Олічка порвала до трусів практично))))
Я уявляю, як в той момент, доки я виробляла акі Майя Плісєцкая піруети на рельсах,....як в той момент веселились таксисти.....
Після того, як я зрозуміла, що вже все і так патєряно, я зробила ривок впєрьод і вдерлась на той ****кий тротуар.....
Зі шматками порваної спідниці на дупі і радіючи з того, що я не загриміла на бруківку сваім лічіком... і не дерлась туди навкарачки, я гордо паправіла плащ і пішла далі.....Про те, що в мене робиться ззаду я намагалась не думати.....І як я буду сидіти в таком відє в чувака на співбесіді теж....
В ітогє, до повного щастя почався дощисько.....і я вся мокра і весела нарешті долізла до дяді-рабатадатєля....
В офісі було гаряче і я мусила зняти плащ...попередньо пояснивши чуваку, шо в мене зі спідницею. Дядя щиро поржав....і ми гарно потранділи)))
Чи буду я там ще працювати, я подумаю, бо невідомо чи то оплачуватиметься така біганина по потягах два рази на тиждень.
Але певне спробую...
Не знаю, що так вплинуло на дядю, Я са сваім англійським, чи моя напівгола дупа)))) Але дядя дуже хоче, щоб я там працювала, він навіть графік під мене гатов підлаштувати)))))
Отаке.....
Я як завше атлічілась))))

Stuff I am drawing, while speaking on the phone:))))

Маючи машину, можна оглянути світ. від вас залежить - цей чи потойбічний.

Невдача -  це коли чорний кіт пеербігає дорогу з порожніми відрами принагідно розбиваючи дзеркала.

Справжня жінка повинна спиляти дерево, зруйнувати дім і народити дочку.

Якби Бог хотів щоб ми думали лише головою, Він зробив би нас колобками.

Хто хоче, той доп*ється.

Щастя -  це не мати те, що хочеш, а хотіти те, що маєш.

Якщо дівчина надто  довго і прискіплливо  перебирає  принців на білому коні, то рано чи пізно їй доведеться перебирати коней.

Почала читати...
Початок багатообіцяючий :))
Цитати пізніше...

:)) Ім*я замінила зірочками:)) бо так...
Хто знає, що то за чєлАвєк, тот паймьот:))))

***‎(24.10.2009 15:56):

правед, очькаРІЧЬКА

***‎(24.10.2009 15:57):

як ти там в поляндії?

dolka ‎(24.10.2009 15:57):

))))нормально

dolka ‎(24.10.2009 15:57):

сам дурак

dolka ‎(24.10.2009 15:57):

в тебе шо там?

***‎(24.10.2009 15:57):

рабативаю..

dolka ‎(24.10.2009 15:58):

сьоні тоже????

***‎(24.10.2009 15:58):

всігда!!!

dolka ‎(24.10.2009 15:59):

бля))))рабатяга

***‎(24.10.2009 15:59):

ато!

dolka ‎(24.10.2009 16:00):

привіт всім передавай

***‎(24.10.2009 16:00):

вертайся назад! я буду гавкать в тебе в падєзді...

dolka ‎(24.10.2009 16:00):

а зимою я приїду

dolka ‎(24.10.2009 16:00):

))))))))))))))зімой

dolka ‎(24.10.2009 16:00):

лавлю на словє))))

***‎(24.10.2009 16:01):

а ми завтра з йдем грати в футбол, баскітбол і валійбол

dolka ‎(24.10.2009 16:01):

всьо сразу???

dolka ‎(24.10.2009 16:01):

ногі блядь не відваляться?)))

dolka ‎(24.10.2009 16:02):

ти голосові связкі натрєніруй перед приїздом моїм

***‎(24.10.2009 16:03):

я буду піть кагтель "гогаль-могаль" з каняком і галасіща буде істчо та!

dolka ‎(24.10.2009 16:03):

))))перепелині яйця пий

***‎(24.10.2009 16:03):

а в спартівних іграх я буду судьой

dolka ‎(24.10.2009 16:03):

аааааа

dolka ‎(24.10.2009 16:04):

добре шо не мячьом)))))

***‎(24.10.2009 16:04):

я сільна толстий для такіх перепетій

dolka ‎(24.10.2009 16:04):

)))))))))))))))))))

dolka ‎(24.10.2009 16:04):

нічьо)))))

dolka ‎(24.10.2009 16:04):

чєм толщє тєм бистрєє котішся)))

dolka ‎(24.10.2009 16:05):

 я приїду і тебе відпізджу

dolka ‎(24.10.2009 16:05):

мона?

dolka ‎(24.10.2009 16:05):

я буду піздити а ти гавкать

dolka ‎(24.10.2009 16:05):

))))))

***‎(24.10.2009 16:06):

я нідавна чітав апавіданіє про деруни, я, бляць, сцуко, прізнав!!! асобінна пра барабан!

dolka ‎(24.10.2009 16:07):

))))))))))))))барабани сцуко ета бил паслєдній піск

dolka ‎(24.10.2009 16:07):

то єсть дєруни

dolka ‎(24.10.2009 16:07):

я була тоді зла як собака

dolka ‎(24.10.2009 16:07):

блядь коли тащилась з ними до дєвок

dolka ‎(24.10.2009 16:08):

мені тоді було нє смєшно))))))

***‎(24.10.2009 16:08):

жізнена тєма... бу-га-га

dolka ‎(24.10.2009 16:08):

угу.. нє люблю чуствовать сєбя лохом

dolka ‎(24.10.2009 16:09):

але ж блядь як кажуть Долинська сама шукає собі граблі пажизні шоб об них їбанутись

dolka ‎(24.10.2009 16:09):

то в мене такє крєдо))))

***‎(24.10.2009 16:11):

а грабі ізмазаниє гавніцом - ета мой жизнений пуць

dolka ‎(24.10.2009 16:11):

)))))

dolka ‎(24.10.2009 16:11):

пєсєц - ти мой брат навєрно))))

***‎(24.10.2009 16:12):

я ета давно панял

dolka ‎(24.10.2009 16:12):

)))))))))))))))))))))

dolka ‎(24.10.2009 16:12):

так шо шоб ждал міня

dolka ‎(24.10.2009 16:12):

понял

dolka ‎(24.10.2009 16:12):

ще недовго)))

***‎(24.10.2009 16:13):

дабазарілізь

dolka ‎(24.10.2009 16:13):

і шоп прі встрєчє гавкал і вілял хвастом)))

dolka ‎(24.10.2009 16:13):

фост прішйош

dolka ‎(24.10.2009 16:13):

до голови

***‎(24.10.2009 16:13):

я буді вілять пєреднім

dolka ‎(24.10.2009 16:13):

))))

dolka ‎(24.10.2009 16:14):

тока сільно

dolka ‎(24.10.2009 16:14):

віляй

dolka ‎(24.10.2009 16:14):

шоб бризгі щастья разлєталісь))))

dolka ‎(24.10.2009 16:16):

фост тоже натрєніруй))))

***‎(24.10.2009 16:17):

ти хатіш ралєвих ігр?

***‎(24.10.2009 16:17):

"дог-шоу, я і мая сабака№

dolka ‎(24.10.2009 16:17):

))))))))ага дєвучка і сабака чєлабака)))

dolka ‎(24.10.2009 16:17):

пайдьот)))

dolka ‎(24.10.2009 16:18):

кастюм сабакі сшей)))до маєво прієзда

***‎(24.10.2009 16:18):

какой пароди?

dolka ‎(24.10.2009 16:18):

Далматінєц

dolka ‎(24.10.2009 16:19):

або пєкінес

***‎(24.10.2009 16:20):

а лісий пудзєль пайдьот?

dolka ‎(24.10.2009 16:20):

)))))))))))))))))))))))))) на фастє тока аставб пушок)))))

***‎(24.10.2009 16:21):

*BRAVO*

dolka ‎(24.10.2009 16:21):

)))))

dolka ‎(24.10.2009 16:21):

я так поняла тєбє падходіт такая пропозиція))))

***‎(24.10.2009 16:21):

а пушок на канце хваста ілі у аснаванія

dolka ‎(24.10.2009 16:22):

в канце, у аснаванія нє вкусна))))

***‎(24.10.2009 16:32):

малиш, ізвіні, но мнє нада ідті..

dolka ‎(24.10.2009 16:32):

ога

dolka ‎(24.10.2009 16:32):

давай

 

Сьогодні мій деньможна окреслити одним словом -  БОЛЯЧЕ.
І якби хтось, в цьому світі високих технологій курва, винайшов ліки, чи хоча б антисептик від мігрені душі, від думок, котрі рвуть на частини мозок і твоє власне Я, я б перша наковталась пігулок, з надією на те, що біль хоча б на деякий час зникне...
Від себе не втечеш.....і це лякає найбільше. Бо я втікати більше не маю сили....і не маю сили закривати очі на правду....котрої, я ніколи не скажу привселюдно вголос..але у котрій зізналась врешті самій собі...
Правда справді іноді схожа на шматок лайна, така ж сама часами  огидна, але так чи інакше, рано чи пізно, ти в неї вступиш обома ногами...

Слёзы = это лишние мысли.
От излишеств принято избавляться.
Наверное, поэтому люди плачут....

Хочется разговоров до утра, кофе с коньяком, вкусных сигарет и приятной усталости...

Читаю David Ellis " W powodzi kłamstw". Типовий американський триллер....екранізація  книги була б більш вдалою...Але кинути не можу, ібо інєрєсна чьорд падєрі...яким хеппі ендом воно закінчиться...

 Czas to pieniądze.
Pieniadze -  to praca.
Praca - rezygnacja od pragnień drugorzędnych. Wiem, że nigdy nie zostałabym zajefajna perkusistką ...ale....
Ale rytm perkusji.... poprostu nie da się opisać słownie.


2008
TAK BYŁO....



2009
TAK JEST...



И похрен, что у меня палки разной величины...то есть от одной рука устает быстрее)))) Главное - энтузиазм))) Вот я и подумываю - а не выкроить ли время у себя и у дяди в доме культуры которого находятся барабаны, на эту мою параною в выходной...в один из хотя бы?

konhvetka загадала ДОВІРА.
Фотку цю я робила рік тому восени...але сама перша асоціація на це слово виникло з нею...Тому гадаю, що час і рік зробленої фоти не грає ролі...

( ДОВІРА )

Карочі, в поляків типу є така фішка, що вони перед Новим Роком пишуть типу список того, що вони хочуть здійснити в цьому році...Щось типу реальне, але бажане...і типу те, що залежить в більшості випадків від них.
То в них зветься POSTANOWIENIE.
Той листочок вони  тримають десь на видному місці, щоб завше муляв око і не давав спокійно жити...А потім, після того, як мине деякий час...вони типу перевіряють, ЩО вони зробили, а ЩО ні. Діти в школі (типу молодші класи) теж таке фігачать зі своїми виховательками....
Пишуть типу:
1. Я буду чемний і не буду зайобувати тьотю вчительку..
2. Не буду жерти на уроках і зайобувати тьотю вчительку.
3. Не буду бити своїх однокласників і забирати в них лопатки-машинки і зайобувати свою тьотю вчительку...
4. Буду робити домашні завдання і гарно читатиі і не буду зайобувати свою тьотю вчительку...
4. Хочу самокат і пістолєт, котрим зайобуватиму свою тьотю вчительку....ну і т.д. карочі....

Правда, в ітогє, з  тих всіх вищеперечислених POSTANOWIEN, щаслівий абладатєль сили волі і магічєского лісточка отримує під ялинку пістолєт і пункт, де вказувалося кого НЕ МОЖНА зайобувати астайотса невиконаним..
КАК ВСІХДА, карочі...Природній відбір.... - виживають ті, в кого є пістолєти і хто вірить в Миколая:))

Так от, вертаючись до речей серйозних, я певне, вперше в житті знаю точно ЧОГО я хочу від себе і цьогорічного свого життя, долі, і т.д....

Спробую то все викласти на віртуальний листок паперу (авось жиззь павєрньотса ка мнє нє жопой))))
1.Хочу здати на права.
2.Хочу машину (пра типу б/в, бо на нову нима бабла)
3.Хочу переїхати в велике місто (Гданськ, Гдиня)  ближче до моря, або до Кракова або ж на крайній випалок до  Варшави (не знаю чому, але столиця мене якось особливо не приваблює..сіра вона якась)....
4. Хочу займатися перекладами у вільний час.
5.Хочу працювати в універі або ж коледжі.
6.Хочу закінчити другу вищу освіту (вже вибрала- Германістика, і щоб бабла вистачило))
7.Хочу отримати право на постійне проживання тут або ж громадянство.
8.Хочу купити собі всі лижні прибамбаси.
9.Хочу ровер.
10. Хочу більше подорожувати по Європі.
11. Хочу більше органзованості в своєму житті.
12. Хочу схуднути (вєчна бля праблєма)))
13. Хочу знайти Музу...своє натхнення...і писати-писати-писати...
14.Хочу переконатись, що Любов  і нормальні відносини (про котрі пишуть в книжках і показують в фільмах, а іноді розповідають навіть) існують...тільки нормальні відносини - без дятлів і іншого залєпства.
15. Хочу вивчити іспанську і шведську мови.

Поки що ВСЕ.
Це все, що на разі згадала, відповідно - саме актуальне.

Я не люблю слабых людей , а своих собственных слабостей не люблю еще больше. И несмотря на всю эту НЕЛЮБОВЬ я снова и снова им поддаюсь. Я не люблю быть на поводу у других людей, подчиняясь их воле иногда абсолютно подсознательно...Я не люблю своего страха ответсвенности и боязни кардинальных изменнеий в жизни, тем более если эти изменнения должна внедрять в свою жизнь я сама. Я не терплю своей ревности, чувства которое иногда абсолютно внезапно и необосновано возникает в душе...показывая, что иногда я сама от себя скрываю свое неравнодушие к человеку, отрицая неопровержимость своих собственных чувств.А еще не люблю,  "расстрепаности" своей жизни и поступков.